Попередження булінгу у шкільному середовищі

Сьогодні все частіше в шкільному середовищі і в середовищі психологічної допомоги звучить слово "булінг". У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування і залякування. Більшість дітей свого часу дражнили брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій, дружній і обопільній формі, коли обидві дитини просто балуються, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні уколи стають образливими, злими і постійними, вони перетворюються в знущання і їх необхідно припинити.

Булінг (від англ. bully — хуліган, забіяка, ґвалтівник) — психологічний терор, побиття, цькування однієї людини іншим. Дії менш радикальні — обзивання, непристойні жарти, плітки — називають мобінгом.

Основні їх ознаки:

• Нерівність сил агресора і жертви.

• Повторюваність насильства.

• Гостра емоційна реакція жертви.

При цькуванні жертва виявляється не в змозі захистити себе від нападок. Таким чином цькування відрізняється від конфлікту, де сили сторін приблизно рівні.

Важливо знати і усвідомлювати, що приклад булінгу, своєрідне "дозвіл" і навчання йому, наші діти отримують саме в сім'ї. Сім'я-найголовніша інстанція, де формується особистість, її поведінка, способи вираження і взаємодії. Тому наскільки вони адекватні у дітей – в дуже великій мірі залежить від сімейної системи.

Мета даної статті відобразити які саме форми поведінки, звернення, виховання, пасажі сімейного взаємодії призводять, допускають, дозволяють і провокують буллінг серед дітей.

Хто стає жертвою булінгу?

Жертвами цькування у школі, найчастіше, стають двієчники, круглі відмінники, улюбленці вчителів, фізично слабкі діти, діти, гіперопікуємі батьками, жертви домашнього насильства, наклепники, діти, які страждають захворюваннями, що виділяють їх з колективу, діти, які не мають електронних новинок сучасного прогресу або ж мають найдорожчі з них, недоступні іншим дітям, вундеркінди, представники сексуальних меншин.

Об'єднує всіх жертв одна риса: найчастіше об'єктами знущань стають діти та підлітки, що володіють підвищеною чутливістю, показують свою «слабкість» (страх, образу або злість). Їх реакція відповідає очікуванням агресорів, народжуючи шукане відчуття переваги.

Хлопчики частіше є жертвами та ініціаторами шкільного цькування. Методи цькування відрізняються в залежності від гендеру жертви: хлопчиків частіше б'ють, про дівчаток однокласниці, як правило, розпускають ганьблять чутки.

Буллінг призводить до того, що жертва втрачає впевненість у собі. Також це явище може призводити до різної тяжкості психічних відхилень, а також психосоматичних захворювань, і може стати причиною самогубства. У цьому випадку важливо пояснити людині, що її труять, і показати, як діяти в ситуації, що склалася.

Хто стає буллером?

Ці діти ростуть без заборон, не знають, що таке авторитет батьків. І водночас їм дуже не вистачає уваги і поваги дорослих. Туга за цим почуттям викликає у них сильну агресію, яка якийсь час пригнічується: дитина не може виплеснути її на батьків, він шукає собі відповідну мішень.

У школі зі строгими правилами, в атмосфері взаємної поваги такій дитині легше контролювати свою поведінку. Але при можливості безкарно проявляти свою владу і силу у нього загоряються очі. Більшість булерів-це діти з яскраво вираженими нарцисичними рисами характеру. Вони ростуть без внутрішнього відчуття власної гідності, самоцінності, і тому їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

Основні види булінгу

Розглянемо основні види булінгу, їх характерні ознаки і дії, які потрібно зробити:

Вербальний булінг

Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, загрози і неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігії, етнічної приналежності, інвалідності, особливості стилю одягу і т. п.).

Приклад: одна дитина говорить іншій дитині: «Ти дуже, дуже жирний, прямо як твоя мама».

Характерні ознаки: діти, що піддалися вербальному булінгу, часто замикаються в собі, стають примхливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це.

Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей повазі. З допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їх в думці про те, що кожен заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителів, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, яку можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності і незалежності своєї дитини та її готовність вжити заходів у разі необхідності. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова і дії хулігана. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Залиш мене в спокої» або «Відчепися».

Фізичний булінг

Що це таке: фізичне залякування або буллінг з допомогою агресивного фізичного залякування полягає у багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокування, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Приклад: з дитини привселюдно стягують штани або спідницю на дитячому майданчику.

Характерні ознаки: коли це відбувається, багато діти не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутня або порваний одяг, часті скарги на головний біль та біль у животі.

Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмова – запитайте, як справи в школі, що відбувалося під час обіду або на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хто - небудь себе образливо по відношенню до нього. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних із знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені. Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над дитиною триває і вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться в місцеві правоохоронні органи. Існують закони про боротьбу з залякуванням і домаганнями, які припускають оперативні коригувальні дії.

Соціальний булінг

Що це таке: соціальне залякування або буллінг з застосуванням тактики ізоляції передбачає, що кого-то навмисно не допускають до участі у роботі групи, будь то трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або громадська діяльність.

Приклад: група дівчат у танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на одну дівчинку, яку вони вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує.

Характерні ознаки: слідкуйте за змінами настрою своєї дитини, його небажанням підтримувати участь в компанії однолітків, і більшим, ніж зазвичай прагненням до самотності. Дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути такою ж сильною, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше.

Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоб поговорити з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтеся на розвитку їх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання і позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школи

Кібербулінг

Що це таке: залякування полягає у звинуваченні кого-небудь з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток з допомогою електронної пошти, текстових повідомлень та в соціальних мережах. Сексистські, расистські та інші подібного роду повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петя повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується?!".

Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, ніж раніше, чи буває при цьому сумним і тривожним. Навіть якщо він читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, в телефоні або планшеті, це може бути його єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, просить він залишитися вдома і не ходити в школу, або відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватися анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзапугування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про відповідні її віку тимчасові обмеження. Будьте в курсі популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що Ви маєте намір відслідковувати його діяльність в мережі. Скажіть йому про те, що, якщо він піддається киберзапугиванию, він не повинен втягуватися, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього йому необхідно повідомити про кибурзапугивании вам, щоб ви змогли розпечатати провокаційні повідомлення, включаючи дати і час їх отримання. Повідомте про кіберзапугивании в школу і інтернет-провайдеру. Якщо кібербулінг загострюється і містить загрози і повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами.

Як почати говорити про булінг

Якщо дитина повідомляє вам про те, що він або ще хтось піддається знущанням, буллингу, підтримайте його, хваліть дитину за те, що він набрався сміливості і розповів вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати самої дитини). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Ще один із способів почати говорити з дитиною про булінг-це спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія. Ось список фільмів за темою: "Керрі" (1976), "Опудало" (1983), "серце Америки" (2002), " ПІФ-паф, ти мертвий "(2002), "клас" (2007),» 13 причин чому " (2017). Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з ним в його класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати і в класі і потім влаштувати аналіз фільму.

Завжди приймайте заходи проти знущань, буллінга, особливо якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не припиниться.