Соціально-психологічна служба Херсонської ЗОШ І-ІІІ ст. № 32

Самим головним фактором у виборі професії старшокласників, є позиція старших членів сім'ї (батьків і найближчих родичів). Сім'я – це простір, де формується ставлення дитини до роботи, до професійної діяльності в цілому і до свого майбутнього вибору професії зокрема. У цій ситуації важливо, щоб батьки розділили відповідальність вибору між собою і своєю дитиною. Усім батькам хочеться забезпечити майбутнє своїм дітям, щоб вони отримали гідну, надійну, високооплачувану професію. У дорослих також є певні уявлення про характер і нахили своїх дітей, тому батьки вважають, що найбільш правильний шлях – самим вирішити, яка професія буде для сина або дочки оптимальною. Однак у цьому батьківському рішенні є негативна сторона: вибір має на увазі відповідальність за його наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підлітку здається, що професію він обрав не сам, значить, і вчиться він не для себе, а для батьків. Навчання його обтяжує, він сприймає її як нудний обов'язок. У

Т ранснаціоналізм – це процес, у ході якого люди встановлюють та підтримують соціокультурні зв’язки через геополітичні кордони . Відомий дослідник цього феномену С. Вертовец визначаю його я к низку важливих і сталих транскордонних зв’язків. В іншій роботі він називаю транснаціоналізмом належність особи до двох або й більше суспільств одночасно . Отже, йдеться я про зв’ я зик, практики, обміни, що перетина ють державні кордони і здійсняться я у ширшому, ніж обмежений рубежами національної держави, соціальному просторі . Проблема трудової міграції має дуже багато аспектів, які впливають як на життя суспільства у цілому, так і на життя окремих особистостей. Масштабність цієї проблеми стає зрозумілою, якщо її висвітлити мовою цифр. Згідно статистичних даних за кордоном, працює приблизно сім мільйонів українців, з них тільки 5 % заробітчан не мають дітей. Відразу стає зрозуміло, яка величезна кількість дітей страждає від відсутності батьків. Діти трудових мігрантів на довгий час

Сьогодні все частіше в шкільному середовищі і в середовищі психологічної допомоги звучить слово "булінг" . У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування і залякування . Більшість дітей свого часу дражнили брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій, дружній і обопільній формі, коли обидві дитини просто балуються, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні уколи стають образливими, злими і постійними, вони перетворюються в знущання і їх необхідно припинити. Булінг (від англ. bully — хуліган, забіяка, ґвалтівник) — психологічний терор, побиття, цькування однієї людини іншим. Дії менш радикальні — обзивання, непристойні жарти, плітки — називають мобінгом. Основні їх ознаки: • Нерівність сил агресора і жертви. • Повторюваність насильства. • Гостра емоційна реакція жертви. При цькуванні жертва виявляється не в змозі захистити себе від нападок. Таким чином цькування відрізняється від конфлікту, де сили сторін приблизно рів

Якщо ще 20-30 років тому подружжя в конфліктних ситуаціях прагнули зберегти сім'ю, керуючись почуттям обов'язку, релігійними переконаннями або добробутом дітей, то сьогодні розлучення трапляються дуже часто. Ніхто не бажає терпіти, підлаштовуватися або прощати. А страждають, насамперед, діти. Тому, якщо батьки вирішили розлучитися, потрібно зробити так, аби мінімізувати дитячі страждання. Як це зробити? Як розповісти про розлучення Завжди потрібно пам'ятати, що дитина – це половинка мами і половинка тата, і вона не винна у проблемах дорослих. Потрібно розповісти дитині про розлучення так, щоб у неї не було шоку, безвиході і депресії. Зробіть це спокійно і помірковано, а не після чергового скандалу, коли свого партнера хочеться розірвати на шматки. В такий момент можна наговорити купу гидоти про тата (маму) дитини, і дитина буде думати, що її ніхто не любить, і вона найбільш нещасна в світі. Найкраще розповісти про розставання, коли пристрасті потроху вляглися і вже по

"Мамо, більше до школи не піду". Подібні заявочки, мабуть, батькам не рідко доводиться чути від своїх дітей. Але перш ніж насильно відправляти своїх чад у храм науки, дорослим варто розібратись, чому виникають такі ситуації. І найпершу причину слід шукати у шкільних конфліктах Вирішувати шкільні конфлікти треба всім разом - дітям, батькам, учителям... Дитина - учитель - батьки. Шкільні конфлікти бувають різні. Та яким би дивним це не здавалось, але чи не найголовнішим психологи називають конфлікт між дитиною та... вчителем. - У школі діти бешкетують, часто не слухаються, а інколи й уроки відмовляються виконувати, - розповідає психолог Черкаського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Тетяна Грицюк. - Учитель, звісно, робить зауваження, намагається якось вплинути. А потім урешті-решт викликає до школи батьків. Ось тут і криється небезпека - якщо татусь чи матуся не знайдуть порозуміння з учителем, то це може негативно відбитись на самій дитині.