Соціально-психологічна служба Херсонської ЗОШ І-ІІІ ст. № 32

Дитина обманює. Обманює свідомо, систематично, натхненно. Ви розумієте це, але не надаєте належного значення. І марно. Зараз ще є час розібратися в ситуації, але завтра може бути пізно, і ситуація, на яку ви можете вплинути сьогодні, завтра може стати вам непідконтрольною. Нерідко у дитячої брехні є чітка мета, вона відповідає психологічним потребам дитини. Інтерпретуючи світ, діти вчаться розуміти його закономірності та нюанси. Змінюючи реальність, вони несвідомо захищають себе від конфліктів і тривожних ситуацій. Однак батьків має насторожити, якщо брехня увійшла у звичку.  Неправда дошкільнят – скоріше фантазії, ніж навмисний обман. Вони вже здатні уявити те, чого насправді не було, але ще не усвідомлюють, що, кажучи неправду, порушують моральні норми. У дітей дошкільного віку відбувається становлення образного мислення і воно потребує тренування. Через це малі діти полюбляють видавати бажане за дійсне, уявно створюють собі ситуації, які є для них привабливими. Тобто, вони не

 « У страху більше зла, ніж у самому предметі, якого бояться». Ціцерон     Дуже часто у людини, а тим паче у дитини виникають різні реакції на ту чи ін.. ситуації,зокрема переживання або тривожність. Серед причин, що викликають дитячу тривожність, на першому місці, на думку Е. Савиної - це неправильне виховання і несприятливі відносини дитини з батьками, особливо з матір'ю. Так відкинення, неприйняття матір'ю дитини викликає у нього тривогу через неможливість задоволення потреби в любові, у ласці і захист. У цьому випадку виникає страх:дитина відчуває умовність матеріальної любові ( «Якщо я зроблю погано, мене не будуть любити »). Незадоволення потреби дитини в любові будуть спонукати його домагатися її задоволенні будь-якими способами.     Дитяча тривожність може бути наслідком і симбіотичних відносин дитини з матір'ю, коли мати відчуває себе єдиним цілим з дитиною,намагається відгородити її від труднощів і неприємностей життя. Вона «прив'язує» до себе, оберігаюч

Ще в далекому 1934 році наша держава відзначилася сумнівним світовим рекордом. 6-тирічна харків’янка Ліза Пантуєва стала наймолодшою породіллю у світі. Дівчинка була «жертвою любові» власного дідуся-моряка, який наглядав за нею, поки батьки були на роботі. Ліза змогла виносити повністю здоровий плід, проте внаслідок обриву пуповини дитина загинула під час пологів. Справа в тому, що тоді на території СРСР застосовувати Кесарів розтин було майже забороною, через украй високу смертність внаслідок таких маніпуляцій. Тому дівчинка змушена була народжувати самотужки й майже зробила це …  На той момент маленька дівчинка не розуміла, що з нею відбувається, а власні дії дідусь пояснював як своєрідну таємну гру. Чи можна було б уникнути цієї ситуації за умови правильного статевого виховання? І хто саме повинен взяти на себе таку функцію: батьки, учителі чи лікарі? За даними Міністерства охорони здоров’я України, торік матерями стали 118 дівчаток до 14-ти років; віком від 15-ти до 17-ти років

Дитина не може довго займатися одним і тим же і часто відволікається. Різко зривається з місця і починає носитися по кімнаті або школі. Все це можуть бути ознаки синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ). Панікувати рано! Таких дітей теж можна успішно вчити, якщо знати, як з ними працювати. Психолог Інна Пасічник склала пам'ятку по роботі з гіперактивними дітьми. 1. Дитині потрібно постійно рухатися.  Вона відволікається, розмовляє на уроках, крутиться, розгойдується, сидить, підклавши ноги під попу, при втомі її моторна активність підвищується. Це пов'язано з особливостями роботи мозку у дітей з СДУГ. Потрібно, щоб в мозок постійно надходили поживні речовини, а це можливо тільки при русі. Якщо гіперактивну дитину змусити сидіти спокійно, їй буде складніше думати. Тому вчителям потрібно дозволити дітям рухатися під час уроку. Наприклад, якщо дитина втомлюється, запропонувати походити по класу (знайти для цього якийсь законний привід!) Або дати фізичне завдання: протер

У процесі підготовки до ЗНО часом загострюються серйозні проблеми, що виникли в тому числі з об’єктивних причин: мозок підлітка проходить етап активного росту і не встигає пристосовуватися до швидких змін. Перехідний вік, важкий підліток – ці слова, як заклинання, повторюють батьки та вчителі, маючи на увазі, що «треба просто перечекати, пережити, саме мине». Суперечлива позиція, проте навіть визнання цього періоду як особливого є величезним прогресом на сьогодні. Ще зовсім недавно нові потреби особистості, що дорослішає, вважали вибриками й відмахувалися від них, не вникаючи в суть. Стосовно підлітків дорослі впадають у крайнощі. То продовжують сприймати їх як малих дітей, не змінюючи стиль спілкування та вимагаючи беззаперечної покори. То, навпаки, ставляться надто обережно, бояться потурбувати, обмежити свободу, нібито в цей період розвитку людина набуває якихось сакральних властивостей. Попри відмінність підходів, в обох випадках результат негативний: у першому батьки отриму