ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНИХ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ-ПІДЛІТКІВ

Одна з найбільш характерних особливостей підліткового періоду - перебудова взаємин з дорослими. Протистояння одвічного питання «батьки і діти» належить саме до підліткового періоду. Незалежно від того, якими були стосунки між дітьми і батьками в родині до межі підліткового віку – дорослішаючи, підліток обов’язково спробує протистояти світу дорослих з тим, щоб виокремити і адаптувати себе до майбутнього суспільства дорослих взаємин.

Для підлітка роль батьків велика – це і джерело емоційної та соціальної підтримки, і приклад для наслідування, і джерело життєвого досвіду, і передача певних норм, правил, цінностей, життєвих принципів, і оволодіння соціальними навичками, формами, способами міжособистісної взаємодії.

Підлітки стали не тільки більш розкутими по відношенню до дорослих, більш упевненими, але нерідко поблажливо-презирливими. Виявилася поява кардинально нового психічного стану сучасного підлітка, обумовленого потребою зростаючої людини ствердити себе в навколишньому світі, реалізувати себе в суспільстві».

Спілкування з батьками й іншими дорослими складається в цей період під впливом почуття дорослості. Підлітки починають активніше відстоювати свої права на самостійність, пручатися вимогам з боку дорослих, болісно реагувати на реальне або гадане обмеження своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих стосовно себе.

У підлітковому віці відносини з батьками переходять на якісно новий етап. Специфіка взаємин «родина—підліток» обумовлена, у першу чергу завданнями формування й усвідомлення підлітком своєї ідентичності, корінними перетвореннями мотиваційної сфери. У підлітка одночасно здійснюються два типи потреб: потреби в автономії, повазі, самовизначенні й потреби в підтримці й приєднанні до сімейного «ми».

Становлення нового типу взаємин підлітка й дорослого протікає не завжди плавно. Почуття власної дорослості й потреба її визнання народжує нову проблему прав дорослого й підлітка у відносинах один з одним.

Емоційні відносини в родині відіграють важливу інтегруючу роль, завдяки якій члени родини відчувають себе єдиною спільністю й почувають теплоту й підтримку один одного. Відносини любові й симпатії сприяють зменшенню фруструючих переживань, без яких не обходиться сімейне життя й виховання дітей. Порушення емоційних відносин у родині впливає на формування особистості підлітка.

Значний вплив на формування й розвиток особистості дитини виявляє й спілкування в родині. Незважаючи на зовнішню протидію дорослим, підліток відчуває потребу в підтримці. Особливо сприятливою є ситуація, коли дорослий виступає в якості друга. На жаль, не всі бажання підлітків бачити в батьках друзів і порадників збуваються, а очікування підкріплюються реальною поведінкою батьків.

У підлітковому віці особливого значення набуває виховна позиція батьків - сукупність установок батьків відносно виховання дітей, що характеризують насамперед самих батьків як суб'єктів виховання. Якщо установки самих батьків невиразні або суперечать одна одній, інформація, одержувана дитиною, буде беззмістовною, що веде до неповного образу «Я» і заниженої самооцінки. Дитина не може діяти відповідно до одних із вказівок, не ослухавшись при цьому іншого, а тому незмінно викликає батьківське невдоволення. Найбільш важливими рисами виховної позиції батьків є адекватність, гнучкість і прогностичність.

На особистість підлітка особливо впливає стиль його стосунків з батьками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем. Сукупність установок батьків, їх емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками і відповідних способів поводження з нею утворюють стиль сімейного виховання. За сучасних умов існує чотири найбільш поширені варіанти батьківсько-дитячих стосунків: традиційний, демократичний, ліберальний, дітоцентричний.

Традиційний або авторитарний характеризується педагогічним впливом по вертикалі зверху-вниз, тобто від батьків до дітей. Головною вимогою стосунків є повага до авторитету старших і підкора їм. Як правило, діти з таких сімей безініціативні, негнучкі в спілкуванні, чинять і діють, виходячи з уявлень про необхідність і “треба”. Вони чітко дотримуються обов’язку перед своїми батьками і добросовісно його виконують.

Демократичні стосунки будуються на взаємодії, автономності членів сім’ї і сприйнятті одне одного такими, якими вони є. Між батьками і дітьми відбувається “діалог рівних”. У стосунках завжди враховуються взаємні інтереси, причому з віком дитини зростає і вага її думки. Результат виховання в такій сім’ї – засвоєння дитиною демократичних цінностей, гармонізація її уявлень про права і обов’язки, свободу і відповідальність. Дитина зростає активною і самостійною, доброзичливою, адаптованою до оточуючого світу, впевненою у собі і емоційно врівноваженою.

Ліберальний стиль стосунків спостерігається в сім’ях, в яких життя складається так, як складається: кожний член сім’ї живе своїми почуттями, справами, інтересами. Характерним є заблудження батьків, що саме в такий спосіб вони допомагають своїй дитині формувати самостійність. В реаліях же життя такі діти практично бездоглядні. В сім’ї панує відчуженість і відокремленість. І саме ці діти виростають байдужими до своїх батьків та їхніх проблем.

Дітоцентричний варіант сімейних стосунків характеризується впливом по вертикалі, але знизу-вверх, тобто від дитини до батьків. Сім’я існує тільки для дитини, а головним своїм завданням батьки вважають забезпечення “щастя дитини”, в зміст якого вони вкладають своєрідне його розуміння: дитині треба давати все, що вона бажає, будь-якою ціною. Симбіоз дитини і дорослого створює умови, за яких у дитини формується висока самооцінка, відчуття власної значимості, але виникає ймовірність конфліктів із соціальним оточенням за межами сім’ї.

В деяких родинах відсутній єдиний підхід до виховання дитини, коли у батьків немає чітко виражених, певних, конкретних вимог до дитини або спостерігаються протиріччя та розбіжності у виборі виховних засобів між батьками та дитиною.

Непередбачуваність батьківських реакцій позбавляє дитину відчуття стабільності та провокує підвищену тривожність, непевність, імпульсивність, а в складних ситуаціях навіть агресивність і некерованість, соціальну дезадаптацію. При такому вихованні не формується самоконтроль і почуття відповідальності, відзначається незрілість суджень, занижена самооцінка.

Більша частина важких підлітків живуть у несприятливих родинах. Тобто, відносини між дорослими членами сім’ї теж дуже впливають на дітей. І якщо батьки суперечать один одному - це не може не позначитися на формуванні споживацького ставлення дитини до себе, що характеризується в першу чергу егоцентризмом і порушенням всіх взаємозв’язків ще несформованої структури особистості підлітка.

Підлітки сприймають недоліки виховання з боку батьків як прояв байдужості та емоційного відторгнення, відчувають страх і непевність в собі. Стаючи дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто не потурає їм, вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати міцні емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності.

Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і підліткам потрібно добре уявляти, як виходити з критичних ситуацій. Дорослих найбільше насторожують активність і енергійність підлітків. Налякані і стривожені батьки оточують своїх дітей всілякими заборонами. Але потрібно якраз протилежне. Підліткам треба показати розумні шляхи для втілення в життя їх енергії. При цьому їм потрібні любов і розуміння. Підлітки, дорослішаючи, очікують від батьків мудрих порад. Варто зазначити, що при цьому необхідно встановити взаємну довіру. Вони не будуть довіряти тим старшим, які нещирі з ними. Чесність і щирість цінуються найбільше.